Чл. 12 ал. 1 т. 2 відлічує 5 років ВІД дозволу на постійне або довгострокове проживання, а не від приїзду. Сам дозвіл вимагає ще 5 років законного проживання (чл. 24г ал. 1 для довгострокового, чл. 25 ал. 1 т. 5 для постійного — ЗЧРБ), тож реальний строк для українця ≈10 років: 5 до ПМП + 5 після. ⚠️ Час під тимчасовою закрилою не наближає до громадянства взагалі, і причина структурна: чл. 12 ал. 1 т. 2 — це не перевірка проживання, а перевірка ДАТИ ВИДАЧІ дозволу («преди не по-малко от 5 години е получило разрешение за постоянно или дългосрочно пребиваване»), тож усе, що передує дозволу, за побудовою норми зарахуватися не може. Сам закон знає лише міжнародний захист: чл. 13а скорочує строк для тих, хто отримав «статут на бежанец или убежище» чи «хуманитарен статут», — тимчасової закрили серед них немає. Тимчасова закрила дає тільки право «да останат на територията» (чл. 39 ал. 1 т. 1 ЗУБ) і посвідчується реєстраційною картою ДАБ, а не дозволом МВС. Застереження: у чл. 24г ал. 2 ЗЧРБ прямої транспозиції ст. 3(2)(b) Директиви 2003/109/ЄС немає, тож теоретично час міг би скорочувати шлях ДО дозволу — але навіть тоді п’ятирічний відлік громадянства однаково стартував би з нуля від дати його видачі.

Болгарія в українському списку множинного громадянства, але звичайна натуралізація (чл. 12) вимагає звільнення (отказ) від попереднього громадянства — виняток лише для громадян ЄС та осіб болгарського походження, тож українець на загальному шляху фактично залишиться лише з болгарським.