Citizenship Atlas
UAEN

Журнал змін даних

Суттєві правки даних — що саме змінилося, яких країн стосується і чому. Кожен запис має посилання на першоджерело.

  1. Ми писали, що CUAET закрито 22.10.2024. Дата справжня, але вона від іншої програми — CUAET завершено ще 15.07.2023

    Помилка такого роду найважче ловиться: не вигадана дата, а справжня дата, поставлена не до того обʼєкта. Сторінка Канади стверджувала, що «спеціальні українські шляхи CUAET закрито 22.10.2024» — і в переліку джерел країни не було жодного посилання, де згадувалися б CUAET або ця дата. Твердження трималося ні на чому, і саме тому тиждень тому його прибрали з тексту гайда про найшвидше громадянство, замість того щоб залишити неперевіреним. Тепер його прочитано за першоджерелом — і виявилося, що виправляти треба не лише посилання, а й сам факт. Що показало читання. IRCC на своїй сторінці заходів для українців пише прямо: «the Canada–Ukraine Authorization for Emergency Travel (CUAET) ended on July 15, 2023». Тобто CUAET завершився на рік і три місяці раніше, ніж стояло в наших даних. А 22 жовтня 2024 року — це дата закриття ІНШОЇ програми: тимчасової публічної політики про постійне проживання для українців, які мають родину в Канаді. Її сторінка в IRCC так і називається — «Closed: Permanent residence for Ukrainian nationals with family members in Canada» — і повідомляє: «This temporary public policy closed on October 22, 2024», заяви після цієї дати не приймають, подані раніше дообробляють. Дві різні програми, дві різні дати, і в наших даних вони були злиті в одну. Що тепер стоїть у даних. Обидві дати, кожна при своїй програмі, обидві з посиланням на сторінку IRCC, яка їх називає. Додано також те, чого не було зовсім: що саме лишилося доступним сьогодні. За тією ж сторінкою IRCC заходи в Канаді збереглися тільки для двох категорій — хто вже має дозвіл на роботу, виданий за українською публічною політикою, і хто чекає рішення щодо ПМП за тим закритим шляхом; сама сторінка окремо зазначає, що з 1 квітня 2026 року спеціальні заходи для українців змінилися. Нових заяв не приймають за жодним із двох маршрутів. Чому це важливо саме тут. CUAET — це те, як значна частина нашої аудиторії взагалі опинилася в Канаді, і питання «чи це ще працює» для цих людей живе. Відповідь — ні, і не працює довше, ніж ми писали. Строк натуралізації, бал і місце Канади в рейтингу не змінилися: виправлення стосується поясняльного тексту й переліку джерел, а не жодного з полів, за якими рахується оцінка. Окремо, дрібним рядком: у даних Сьєрра-Леоне була написана з однією «р» — «Сьєра-Леоне». Це власна назва країни, вона видима на сторінці країни, у списку, на карті, у пошуку й у кожній таблиці порівняння, і в гайді вона вже писалася правильно, тож дані суперечили власному тексту сайту. Виправлено; жодне зі значень, за якими рахується бал, при цьому не змінилося.

    Країни Канада Сьєрра-Леоне

  2. Гайд про подвійне громадянство писав, що для країн ЄС вибір «або-або» закінчився. Для девʼяти з двадцяти семи він не закінчувався

    Усі інші застарілі місця, знайдені цього тижня в гайдах, робили маршрут гіршим, ніж він є. Це — навпаки, робило його БЕЗПЕЧНІШИМ, ніж він є, і саме тому виправляється окремо. Читач, який повірив, що питання закрите, міг подати документи в Австрії чи Іспанії й дізнатися про вимогу відмови вже після того, як витратив на це роки. Помилка стояла в гайді, весь предмет якого — чи збережеш ти український паспорт. Що було неправильно. Гайд стверджував, що для країни ЄС із переліку КМУ рішення про натуралізацію більше не означає вибору «або український паспорт, або новий», і перелічував, що саме лишається в силі: строк проживання, мова, іспити. Відмови від громадянства в тому переліку не було — через що речення читалося не як недогляд, а як дозвіл. Насправді тут ДВІ незалежні умови, і перелік КМУ закриває лише одну з них. Постанова Кабміну знімає заперечення УКРАЇНИ: держава більше не вважає набуття громадянства цих країн підставою втратити український паспорт. Другу країну вона ні до чого не зобовʼязує. Якщо та сама вимагає відмови від попереднього громадянства під час натуралізації — вибір «або-або» лишається рівно таким, яким був, і жодне рішення Києва цього не змінює. Станом на сьогодні таких країн ЄС девʼять: Австрія, Болгарія, Естонія, Іспанія, Латвія, Литва, Нідерланди, Словенія, Хорватія — тобто рівно третина Союзу. Болгарія і Хорватія показові окремо: подвійне громадянство вони загалом допускають, але саме при натуралізації вимагають відмови, тож країну, прочитану лише через загальний дозвіл, буде описано неправильно. Що змінилося в гайді. Речення переписане так, що обидві умови стоять як обовʼязкові, а не одна. Девʼять країн тепер не вписані в текст руками, а виводяться з даних країн під час збірки: цей гайд застарів саме тому, що факт був набраний прозою, і список із девʼяти був би наступним, що застаріє. Виправлено також перший абзац, який містив ту саму помилку в мʼякшій формі. Джерело переліку оновлене: гайд посилався тільки на постанову №589 від 08.05.2026, якою затверджено 33 держави, тоді як на сторінці рендериться 34 — Молдову додано постановою №826 від 24.06.2026. Тепер цитується зведений текст постанови №1412 у чинній редакції від 30.06.2026; у ньому прочитано весь перелік: 34 позиції, серед них усі 27 держав ЄС. Сам склад переліку на сайті не змінювався — він і раніше рендерився з даних, застарілим було посилання.

    Країни Австрія Болгарія Хорватія Естонія Латвія Литва Нідерланди Словенія Іспанія

  3. Гайд «Найшвидше громадянство»: одинадцять цифр у тексті відстали від наших власних даних

    Цей запис не про зміну даних — дані весь час були праві. Він про те, що гайд, написаний 04.07.2026, лишився стояти на тодішніх числах, поки під ним один за одним проходили аудити, і жодна перевірка цього не помітила. Причина структурна, і її варто назвати прямо: строки в даних країни закріплені тестами, дані про маршрути пришпилені route-integrity.test.ts, знімок docs/data/countries.json валиться в CI, щойно застаріє, — а число, вписане в текст гайда, не перевіряє ніщо. Знайшлося воно тільки тому, що англійський переклад відмовився ці цифри нести. Що виправлено. Чотири помилки з одинадцяти — насправді одна й та сама, і вона найповчальніша: Парагвай, Сербія, Еквадор і Канада всі мають у законі «три роки», і в усіх чотирьох ці три роки рахуються НЕ від приїзду, а від отримання постійного резидентства. Гайд узяв число із закону й загубив те, звідки йде відлік. З поправкою на це Парагвай — 5 років (Конституція, ст. 148: три роки «radicación permanente», відлік від резолюції про постійне прийняття), Сербія — 6 (ст. 14 закону: три роки після «стално настањење», до якого ще близько трьох), Еквадор — 4,75 (LOMH, ст. 71(1) і 72(1) вимагають одночасно «visa de residencia permanente» і три роки з нею). Ці три пішли з таблиці найшвидших: вони більше не швидкі. Канада лишилася — але з названими воротами. Її 1095 днів рахуються тому, хто вже є постійним резидентом, а сам ПМП дають за балами Express Entry чи за квотою провінції, а не за вислугою строку. Гайд натомість писав «4 роки фактичної присутності з 5» — неправильне число до того ж без воріт. Той самий розрив є в Сінгапурі, і його теж названо. П’ята виправлена — Ізраїль: його три роки точні, але маршрут наші дані позначають як закритий для звичайного заявника, а строк, до якого не дійти, у таблиці найшвидших не місце. Шоста — Вірменія, і вона найнеприємніша, бо гайд рекомендував її саме за те, чого немає. Розділ подавав вірменський шлях як такий, що толерує відсутність фізичної присутності; аудит 9.25 ще 18.07 поставив у це поле три роки, і закон вимагає саме постійного проживання («մշտապես բնակվել է», ст. 13 ч. 1 п. 1). Читач, який вибрав Вірменію, бо не може повноцінно переїхати, вибрав її помилково. Далі — трійка країн, названих у п’ятирічній групі ЄС, якої вони не тримаються: Фінляндія і Швеція вимагають вісім років, Болгарія — десять. Прибравши їх, ми заодно прибрали «та інші»: п’ятирічних країн у ЄС рівно сім із двадцяти семи, решта — від 7 до 13 років, тож «5 років» це не європейський стандарт, а найшвидший його край. І дві дрібніші: Аргентину названо «єдиною» дворічною країною з найвищим рівнем доступності, хоча таких дві — з Перу; а мальтійська сума «~€600 тис.» не мала джерела в гайді й не має поля в даних, тож її прибрано (сама теза, що схему закрито, правильна й підтверджена рішенням у справі C-181/23). До таблиці натомість додано Домініканську Республіку — два роки від приїзду, — якої там бракувало, бо таблиця претендує бути похідною від даних. Що з цього варто винести: перевірка, якої немає, з часом дає рівно те, що й перевірка, яка не спрацювала, тільки тихіше.

    Країни Парагвай Сербія Еквадор Ізраїль Вірменія Канада Сінгапур Домініканська Республіка Аргентина Перу Фінляндія Швеція Болгарія Мальта

  4. Два гайди казали, що час під тимчасовим захистом не рахується. Наші власні дані кажуть інше — по трьох країнах із пʼяти

    Це найгірша з можливих помилок на цьому сайті: ми відповідали «ні» на питання, заради якого сюди й приходять, і відповідали в бік, який змушує людину списати роки, що в неї насправді є. Гайд «Тимчасовий захист і громадянство» та гайд про громадянство Польщі написані 04.07.2026. Через три тижні, 27.07.2026, ми провели окремий аудит поля «час під тимчасовим захистом» по всіх 193 країнах — а тексти гайдів так і лишилися стояти на доаудитних формулюваннях. Ніщо їх не перевіряло: цифри в даних країн закріплені тестами, а речення в тексті гайда — нічим. Це той самий структурний розрив, через який тиждень тому виправляли гайд про найшвидше громадянство. Що було неправильно. ПОЛЬЩА: гайд тричі стверджував, що час на статусі UKR не наближає до громадянства взагалі. Насправді у ст. 30 закону про громадянство ДВА маршрути, і вони сформульовані по-різному: трирічний (ч. 1 п. 1) вимагає, щоб роки текли під самим постійним дозволом — туди цей час справді не йде; а десятирічний (ч. 1 п. 6) рахує проживання «nieprzerwanie i legalnie», тобто на будь-якій законній підставі, і вимагає лише МАТИ постійну посвідку на момент подання. Перебування за статусом UKR законне — отже, у десятирічний строк воно зараховується. Гайд про Польщу навіть мав цю норму у власному врізанні двома абзацами вище і все одно писав протилежне на тій самій сторінці; заразом виправлено твердження, що «єдиний жорсткий строк у ст. 30 — це 3 роки». ЧЕХІЯ: гайд ставив «Ні» і групував країну з Ірландією. Насправді § 7w ч. 6 «Lex Ukrajina» окремою нормою зараховує час захисту до строку для постійного проживання «jednou polovinou» — рівно наполовину; оскільки відлік громадянства починається саме від постійного проживання, ця половина скорочує загальний шлях. ІСПАНІЯ: гайд писав «не підтверджено» і доходив висновку, що час може не зарахуватися. Насправді це найсильніша відповідь із пʼяти країн: ст. 22.3 Цивільного кодексу вимагає, щоб проживання було «legal», не називаючи типу дозволу, а КД 1325/2003 ст. 16.1 надає бенефіціарам тимчасового захисту саме ПОСВІДКУ НА ПРОЖИВАННЯ («permiso de residencia»), а не дозвіл на перебування. Застереження лишається і в даних, і тепер у гайді: жодне рішення DGSJFP чи суду цього прямо не підтверджує, висновок випливає з тексту двох актів. НІМЕЧЧИНА: цієї країни не було в переліку розбіжностей, з якого починалася робота, — її знайдено при звірянні таблиці рядок за рядком. Гайд ставив «Так», дані кажуть «Частково», і різниця не косметична: § 24 наповнює пʼятирічний лічильник, але подати заяву, тримаючи лише цей титул, не можна. ІРЛАНДІЯ: єдина з пʼяти, де «Ні» було і лишається правильним. Крім самих країн, перероблено рамку гайда. Він стверджував, що час «рідко» зараховується і що Німеччина — головний виняток; по 27 країнах ЄС наші дані дають 4 повних заліки, 12 часткових, 7 відмов і 4 випадки, де закон мовчить. Тобто тверде «ні» — це меншість, а не правило. Загальний розділ тепер пояснює, чому: строк для громадянства майже всюди складається з двох окремих умов — самого відліку років і статусу, який треба тримати на момент подання, — і тимчасовий захист поводиться з ними протилежно. Країна, прочитана лише через одну з двох, описується неправильно в обидва боки.

    Країни Польща Чехія Іспанія Німеччина Ірландія

  5. Парагвай: позначку «вибірково» знято — за нею не стояло джерела

    Ми зняли з Парагваю позначку «вибірково» — ту, що стоїть біля рівня доступності й попереджає: показаний строк передбачає бар’єр, який ще треба подолати. Причина не в тому, що ми знайшли нову норму. Причина в тому, що норми не було з самого початку. Позначка трималася на одному реченні нашої ж примітки — «судовий процес у Верховному суді може відмовити». Ми перевірили всі сім джерел, які має сторінка Парагваю, і жодне з них дискреційного надання не описує. Сторінка Верховного суду, на яку ми посилалися, каже рівно одне: щоб почати процедуру, треба мати три роки постійного проживання. Це вимога до заявника, а не свобода держави відмовити. А «процес може відмовити» — твердження про те, чим закінчується справа, а не переказ того, що написано в акті. Таких міркувань ми вже відмовилися приймати для Куби, а для Домініканської Республіки заборонили собі прямо — і саме тому там позначка вціліла: за нею стоїть окрема стаття закону, весь зміст якої в тому, що виконання всіх умов державу не зобов’язує. У Парагваю такої статті немає. Другої підпори теж немає: стадія тимчасового проживання перед постійним вибірковим бар’єром не є — вона має строк, записаний у міграційному законі, і ці роки вже враховані в наших п’яти. Що це змінює для читача. Для вибіркових маршрутів у нас діє правило: хоч би який короткий строк стояв у законі, оцінювання рахує вісім років, бо короткий строк за дискреційним бар’єром не має читатися як швидкий шлях. Парагвай під це правило більше не підпадає, тож рахуються справжні п’ять. Рівень доступності піднявся з третього на другий, показник доступності — з 35 до 65, місце в загальному рейтингу — з 75-го на 47-ме. Сам строк на сторінці не змінився: він і був п’ять років. І тепер те, чого ця зміна НЕ означає, — сказати це чесніше, ніж змовчати. Ми не полагодили саме правило. Переглядаючи його, ми пройшли всі сімнадцять країн із цією позначкою й побачили, що ставили її за двома різними підставами. Перша працює: у людини просто немає правового шляху до статусу, від якого починає бігти годинник, — постійне проживання в Сінгапурі, США, Канаді чи Австралії дають за балами, квотами або розсудом, а не за вислугою років, тож короткий строк, записаний у законі, не описує нікого. Друга не працює: «остаточне рішення ухвалюють на розсуд». Річ у тім, що так влаштована більшість світу. Ірландський закон каже «за абсолютним розсудом міністра», французький декрет дозволяє відмовити, «навіть якщо заява прийнятна», турецький — що виконання умов «не дає особі абсолютного права». Ми порахували ціну послідовності. Якби ми позначили Ірландію, Францію й Туреччину — три країни, чиї закони для цієї перевірки прочитано в первинних текстах, — з першої п’ятірки калькулятора зникли б і Ірландія, і Франція, тобто наші перше й третє місця. А якби позначили всі дев’ять країн, чиї примітки в нас самих уже описують надання як дискреційне, зрушилися б оцінки 156 країн зі 193. Ознака, яку має більшість, нічого не розрізняє — а рівнів доступності в нас лише шість, і витрачати один із них на неї не можна. Тому ми зробили менше, ніж хотілося б, і кажемо про це прямо. Робоче визначення записано, друга підстава заморожена: жодна нова країна не дістане позначки лише за дискреційність надання, і спроба її додати тепер валить наш власний тест. Дві країни — Домініканська Республіка та Еквадор — позначку зберігають, хоча тримається вона в них саме на слабкій підставі. Зняти її з них означало б поставити дворічний строк Домініканської Республіки на найдоступніший рівень і показувати країну як швидкий шлях; ми перевірили — рівень справді піднявся б з третього до першого, а місце з 137-го до 80-го. Таке рішення не можна ухвалювати мимохідь, як побічний наслідок прибирання. Отже це карантин, а не полагоджене правило.

    Країни Парагвай

  6. Боснія: вісім років не починаються, доки триває гуманітарний статус

    Ми вже писали на сторінці Боснії, що час під захистом там не зараховується, і цей висновок лишається правильним. Але стаття, якою ми це підпирали, стосувалася статусу, якого в Боснії не має жоден українець, — і зараз ми це виправляємо, бо читач, який пішов би за нашим посиланням, знайшов би норму не про себе. Боснія не входить до ЄС, і директива про тимчасовий захист на неї не поширюється. Свій «привремена заштита» в неї є, але українцям вона його не надала: УВКБ ООН публічно домагалося цього і не домоглося. Замість цього Рада міністрів у квітні 2022 року окремою Одлукою (Службени гласник БиХ 28/22) запровадила інше — «привремени боравак по основу хуманитарних разлога», тобто тимчасове проживання з гуманітарних підстав, до шести місяців із продовженням, і в преамбулі прямо назвала свою підставу: чл. 58 ст. 2 п. d) Закону про іноземців. Отже виключає цей час не п. a) чл. 80, який ми цитували раніше (він саме про привремену заштиту), а п. d) тієї ж статті — він перелічує «привремени боравак по основу хуманитарних разлога из члана 58 … став (1), став (2) тач. b) i d) i став (3)» серед підстав, що не входять до підстав для постійного проживання. Ланцюг замкнений: Одлука 28/22 → чл. 58(2)(d) → чл. 80(1)(d). Тут варто сказати і про пастку, на якій ця перевірка мало не спіткнулася: боснійський офіційний вісник не публікує зведених текстів, а посилання на закон віддає його ПЕРВИННУ редакцію 2015 року цілком успішно, без жодної ознаки, що вона застаріла. Саме той пункт d) у 2023 році переписали повністю, тож читати треба редакцію Закону про зміни 63/23. Висновок від цього не змінився — навпаки, він зміцнів. Ми окремо перевірили, по чому саме бʼє ця норма, бо від цього залежить відповідь: по самому пʼятирічному строку чи лише по статусу на дату подання. Якби по статусу — вистачило б перейти на звичайну посвідку, і роки лишилися б при вас. Виявилося, що по строку. Стаття так і називається — «Боравак који не спада у основе за стални боравак», тобто перелік проживання, яке не годиться в підставу; її вікно «u posljednjih pet godina» дослівно збігається з тими пʼятьма роками, які вимагає чл. 79 ст. 1 п. a); а винятки з неї сформульовані як зарахування САМЕ В ЦЕЙ строк. І винятки тут — найпереконливіший доказ, бо обидва зроблені «изузетно од става (1) тачке d)», тобто з того самого пункту, під який підпадають українці: учням і студентам законодавець дав половину часу, засновникам фірми — повний, а гуманітарній підставі не дав нічого. Тобто зараховувати він умів, робив це двічі в тій самій статті й тут свідомо не зробив. Ба більше: у 2023 році він цей перелік саме переглядав — вивів звідти осіб без громадянства, тобто комусь зарахування таки повернув, і розширив піврахунок ще й на середню освіту, — а гуманітарної підстави не зачепив. Пропустити її двічі, редагуючи сусідні рядки, важко. Другої ноги, на якій цей час міг би врятуватися, у Боснії немає. У багатьох країнах поряд із вимогою мати певний статус стоїть окрема вимога просто «законно проживати» — і час під захистом іноді проходить саме туди. У боснійському Законі про громадянство такої вимоги немає взагалі: чл. 9 ст. 1 має єдину умову про строк, літ. b, і вона говорить про ВОЛОДІННЯ вже наданим постійним проживанням протягом трьох років. Тому відповідь щодо ПМП і є відповіддю щодо громадянства — розійтися їм ніде. Що це означає на практиці. Вісім років, які показує сторінка, складаються з пʼяти років до постійного проживання плюс трьох років володіння ним. Для людини на гуманітарному статусі цей відлік не просто йде повільніше — він не починається взагалі. Спершу треба перейти на звичайне тимчасове проживання (робота, сімʼя, навчання), і лише від дня переходу починаються перші пʼять років. Якщо ви провели на гуманітарному статусі три роки, ваш реальний шлях — одинадцять років, а не вісім. Сам показник у вісім років ми залишили незмінним, і це свідоме рішення, те саме, яке ми вже ухвалили для Румунії: вісім правильні для звичайного мігранта, а надбавка стосується лише тих, хто був під захистом, і несе її окреме поле — «Час під тимчасовим захистом», яке на сторінці Боснії тепер відповідає «Ні». Роздути вісімку в одній країні означало б порахувати той самий факт двічі й зробити Боснію непорівнянною з рештою.

    Країни Боснія і Герцеговина

  7. Еквадор: три роки рахуються не з приїзду, а з ПМП — реально ≈4,75

    Ми показували Еквадор як одну з найдоступніших країн світу — найвищий рівень доступності і строк «3 роки». Це було неправильно, і помилка була саме того ґатунку, який найдорожче обходиться читачеві: цифра правильна, але вона відлічується не звідти, звідки здається. Закон про людську мобільність (ст. 71 п. 1) вимагає від заявника ОДНОЧАСНО мати візу постійного резидента і прожити законно щонайменше три роки, а ст. 72 п. 1 уточнює саме це проживання — «residir de forma regular y continua en el país CON UNA VISA DE RESIDENCIA PERMANENTE». Регламент до закону прямо називає початок відліку: три роки рахуються «a partir de la emisión de la visa de residencia permanente», а хто перевищить ліміт відсутностей усередині них, той не може подати заяву, бо перервав «el tiempo de residencia regular y continua» — тобто це і є той самий період зі ст. 72. Отже трьох років з моменту приїзду не досягає ніхто: спершу треба отримати ПМП, а на це за ст. 63 п. 1 потрібен 21 місяць безперервного перебування вже в статусі резидента. Разом 1,75 + 3 = 4,75 року. Ми зберігаємо саме такий, реалістичний підсумок від приїзду — так само, як для Словаччини (13 замість 8), Колумбії (10 замість 5) та Угорщини (11 замість 8), і саме тому сторінка тепер показує строк розкладеним: скільки до ПМП і скільки після. Рівень доступності через це знизився з першого на другий — Еквадор і далі швидший за більшість світу, але вже не в тій самій лізі, що країни з реальним трирічним шляхом. Заразом довелося перерахувати фактичну присутність, яку ми виправили лише десять днів тому: 1,5 року описували тільки друге плече шляху, а тепер значення має покривати весь строк. Кожне плече має власне правило відлучок, і вони різні. До ПМП діє ст. 84 регламенту: сумарно (не на рік, а за весь час дії тимчасової резиденції) не більше 90 днів за кордоном, тобто з 21 місяця треба пробути в країні близько 18. Після ПМП діє ст. 123: до 180 днів на рік, тобто щонайменше 185 днів у країні щороку. Разом 1,5 + 1,5 = 3 роки фактичної присутності. Тут варто застерегти від оманливого збігу: 3 — це те саме число, що стояло в нас раніше, коли присутність була простим повторенням строку. Це не повернення до старого значення; збіглися цифри, а не підстави. Дві речі ми перевірили окремо, бо без них висновок не тримався б. По-перше, актуальність: у жовтні 2025 року закон про людську мобільність суттєво реформували, тож ми прочитали весь перелік змін — реформа не чіпає ані ст. 63, ані ст. 71, а зі ст. 72 замінює лише пункт про засоби до існування, тобто житлова умова лишилася дослівно тією самою; чинний зведений текст регламенту так само містить ст. 123 і ст. 84 без змін. По-друге, ми не залучили ст. 65 закону, хоч вона теж говорить про 180 днів: вона стосується ЗБЕРЕЖЕННЯ статусу постійного резидента і карається штрафом, а не втратою права на натуралізацію. Це та сама межа, через яку ми свого часу відхилили сальвадорську норму про 90 днів на рік: правило про підтримання статусу — не те саме, що правило лічби строку.

    Країни Еквадор

  8. Еквадор: строк відбуто — і це ще не громадянство

    Десять днів тому ми виправили еквадорський строк із трьох років на реалістичні ≈4,75. Ця перевірка стосується іншого: що відбуття строку взагалі означає. Виявилося — менше, ніж здається, і ми позначаємо маршрут як вибірковий. Ст. 77 закону про людську мобільність називається «Дискреційне повноваження держави щодо натуралізації» і говорить прямо: «La concesión de la carta de naturalización es un acto SOBERANO Y DISCRECIONAL de la Función Ejecutiva. En los demás casos previstos para la naturalización, el Estado ecuatoriano VERIFICARÁ que se cumplan las condiciones». Тобто надання карти натуралізації — суверенний і дискреційний акт, а в решті випадків держава лише перевіряє виконання умов. Ми не поспішали з висновком, бо проти нього стояв серйозний контраргумент: ст. 79 містить перелік підстав, з яких карту надати не можна, а закритий перелік підстав відмови разом з обов’язком її мотивувати — це саме те, через що ми залишили «відкритою» Молдову. Якби ст. 79 вичерпувала підстави, ст. 77 була б красивою декларацією без наслідків. Вирішив справу регламент, бо декларація процедури не породжує, а тут вона є. Ст. 130: справа, вже перевірена й затверджена, супроводжується підписаним «реєстром відповідності» — і аж тоді йде до найвищого посадовця з питань людської мобільності, «який ухвалює рішення про надання громадянства НА ПІДСТАВІ СУВЕРЕННОГО Й ДИСКРЕЦІЙНОГО ПОВНОВАЖЕННЯ виконавчої влади». Тобто розсуд застосовують до справи, в якій відповідність усім умовам уже засвідчено окремим документом. Це та сама теза, через яку вибірковою стала Домініканська Республіка («хай навіть виконано всі умови…»), тільки виражена не реченням, а процедурою. Друге речення ст. 77 теж не порожнє, і регламент доводить це контрастом: маршрут через шлюб (ст. 133–135) не має ані кроку з найвищим посадовцем, ані слова про розсуд — там висновок сам «визначає надання або відмову», а резолюцію підписує керівник підрозділу. Одна стаття — дві різні архітектури рішення. Щодо ст. 79: вона забороняє НАДАВАТИ («не можна надати карту з таких причин»), а не обмежує право ВІДМОВЛЯТИ, і регламент веде ці «випадки неприйнятності» окремою колією від дискреційної відмови ст. 130. Показово, що жовтнева реформа 2025 року правила обидві статті — і підтвердила конструкцію: у ст. 79 вона розширила заборону надавати, вилучивши поріг «покарання понад п’ять років», а у ст. 77 торкнулася лише другого абзацу, лишивши речення про розсуд дослівно незмінним. Обов’язок мотивувати відмову тут є, але молдовської форми він не створює: мотивування — конституційний мінімум для будь-якого адміністративного акта, і той самий регламент вішає його на відверто дискреційні візові відмови; Молдову врятувало не мотивування само собою, а мотивування, прив’язане до закритого переліку плюс судове оскарження. В еквадорському законі норми про оскарження натуралізаційної відмови немає взагалі — хоча «стадії апеляції» і «адміністративні скарги з зупиняльною дією» цей самий закон гарантує в процедурі міжнародного захисту. Найцікавіше — заперечення, яке при перевірці перевернулося. Ми думали, що дискреційна рамка в Еквадорі стоїть узагалі над усім (ст. 67 дає державі повноваження «надати або відмовити у візі»), а отже нічого не вирізняє. Виявилося навпаки: кожне візове застереження про розсуд у регламенті йде разом з обмежувачем — заявник має отримати мотиви, «щоб, за можливості, УСУНУТИ НЕДОЛІК». Це конструкція «дефект → виправлення», тобто відмова прив’язана до чогось поправного. Законодавець ужив цю формулу чотири рази. У ст. 130 її немає — і там вона була б безглузда, бо усувати нічого: відповідність уже засвідчено. Дві різні за родом дискреції в одному документі, і натуралізаційна — необмежена. Що це означає для сторінки, і тут варто сказати прямо, бо самотужки читач цього не побачить: ПОКАЗАНИЙ І ВРАХОВАНИЙ СТРОКИ ТЕПЕР РОЗІЙШЛИСЯ. Сторінка й далі показує справжні 4,75 року — це те, що каже закон. Але оцінювання рахує Еквадор як вісім років: таке в нас правило для всіх вибіркових маршрутів, бо короткий строк за дискреційним бар’єром не має читатися як швидкий шлях (так само Сінгапур із його «двома роками» отримує вісім). Через це рівень доступності опустився з другого на третій, а місце в загальному рейтингу — з 94-го на 130-те. Позначка «вибірково» біля рівня доступності на сторінці саме про це й попереджає. Двох речей ми свідомо НЕ робили. Не спиралися на «на практиці там важко» чи на політику адміністрування — це не джерело, і ми вже відхиляли такі міркування для Куби. І не чіпали бар’єр ПМП: регламент справді називає дискреційним і рішення про візу постійного резидента, але тримати на цьому висновок не можна — інакше вибірковою стала б половина світу. Вирішує лише дискреційне надання наприкінці.

    Країни Еквадор

  9. Скільки часу треба реально прожити в країні: шість виправлень

    У нас є два різні показники: строк осілості — скільки років має тривати ваше законне проживання — і фактична присутність, тобто скільки з цих років ви справді маєте бути в країні. Для більшості країн вони збігаються, бо закон вимагає просто жити там і ліміту відлучок не ставить. Але для 56 країн ми ніколи не перевіряли це поштучно: другий показник просто повторював перший, і сторінка при цьому не показувала позначку «не підтверджено», тобто ми стверджували більше, ніж знали. Ця перевірка читає ті закони по одному. Сім значень виявилися завищеними. Німеччина: § 12b абз. 1 реч. 5 Закону про громадянство вважає звичайне проживання перерваним, якщо сумарні виїзди перевищили ПОЛОВИНУ строку, потрібного для натуралізації — отже за п’ять років треба пробути в країні щонайменше 2,5, а не 5. Ця норма з’явилася лише з реформою 2024 року, тобто вже після нашої попередньої перевірки, і за будовою вона така сама, як австрійська (виїзди понад 20% строку) і бельгійська (сумарно не більше однієї п’ятої), які ми колись саме так і врахували. Туреччина: ст. 15 закону про громадянство дозволяє пробути за кордоном сукупно до дванадцяти місяців, і цей час ЗАРАХОВУЄТЬСЯ у строк, тож мінімум — 4 роки з п’яти. Еквадор: регламент дозволяє відлучатися до 180 днів на рік протягом трьох років, а хто перевищив — заяву подати не може; це 1,5 року замість 3. Латвія: ст. 12 закону про громадянство сама допускає сукупну однорічну перерву на п’ятирічному відтинку після ПМП (заборонену лише в останній рік перед поданням), тож із десяти років фактичних дев’ять. Кіпр — 7,75 замість 8, і це єдина країна, чий закон прямо ототожнює проживання з фізичною присутністю: семирічна частина строку є сумою реально прожитих періодів, а на дванадцяти місяцях перед поданням дозволено до 90 днів відсутності. Польща — 7,2 замість 8: закон про громадянство сам не визначає безперервності, а відсилає до закону про іноземців, і той вважає перебування безперервним, якщо жодна перерва не довша за 6 місяців і разом вони не перевищили 10, тож на трирічному відтинку після ПМП фактичних років ≈2,2. Словенія — 8,4 замість 10: урядова уредба вважає перериванням фактичного проживання відсутність понад 60 днів на рік, рахуючи і одну поїздку, і суму коротших. Решта прочитаних країн лишилися незмінними, і причини варто назвати, бо вони різні: у Франції норми про відсутність немає взагалі, на Мальті й Ямайці строк сам є сумою фактичних періодів у країні, у Сурінамі та Нідерландах проживання доводиться записом у реєстрі, а не журналом присутності, в Ірландії ліміт у 70 днів стосується лише останнього року з п’яти. Найближче до зміни підійшов Люксембург: його закон про громадянство прямо відсилає визначення «звичайного проживання» до іншого закону, а там справді стоїть «менше шести місяців із дванадцяти» — але з винятком для відсутності до року через здоров’я чи туризм, тож та сама відлучка або порушує проживання, або ні, залежно від причини. Визначеного мінімуму з такої норми не виходить, тому показник лишився. Ще одна річ, яку варто сказати прямо, бо вона пояснює, чому ці помилки взагалі трапляються: дивитися треба не на те, чи є в законі цифра, а на те, КУДИ вона працює. У Німеччині й Туреччині дозволена відсутність ЗАРАХОВУЄТЬСЯ у строк — тому присутність менша за нього. У Данії, Швеції та Швейцарії та сама на вигляд цифра відсутність ВІДНІМАЄ: данський циркуляр прямо вимагає, щоб сукупне перебування саме в країні досягло повних дев’яти років, тож відлучки лише відсувають фініш. Обидві норми при побіжному читанні виглядають однаково.

    Країни Німеччина Туреччина Еквадор Латвія Кіпр Польща Словенія

  10. Угорщина: час під тимчасовим захистом усе-таки зараховується — але не туди, де його чекають

    Ми писали, що угорський відлік не зараховує час під тимчасовим захистом узагалі. Це було неточно, і причина показова: відповідь залежить від того, який саме відтинок шляху дивитися. Восьмирічний строк до громадянства справді не біжить — § 23 Закону LV/1993 перелічує підстави «проживання в Угорщині» закрито, і статусу тимчасового захисту серед них немає. Але дорога до самого цього статусу коротшає: § 88 (3) Закону XC/2023 прямо каже, що час, проведений під тимчасовим чи додатковим захистом, «beleszámít» — зараховується — у п’ятирічний строк на картку резидента ЄС. Подати на картку, поки захист триває, не можна (§ 87 (2) g), тож кредит спрацьовує при переході на інший статус; а для тих, хто ще під захистом, § 9 (5) лишає застосовними правила про національну картку перебування, чий трирічний строк має закритий перелік винятків, і тимчасового захисту в ньому теж немає. Тому тепер стоїть «частково», а не «ні». Окремо варто сказати, чому це не було зроблено раніше: офіційний портал njt.hu вважався недоступним — насправді він працює, просто сторінка консолідованого закону важить близько мегабайта і віддається понад двадцять секунд, тож короткий тайм-аут виглядав як відмова сервера. Змінювати показник за комерційним передруком ми тоді відмовилися і, як з’ясувалося, правильно: первинний текст підтвердив здогад, але дав і межу, якої передрук не показував.

    Країни Угорщина

  11. Молдова: посилання відкривалося справно — і показувало нечинну редакцію закону

    Обидва молдовські посилання на законодавчий портал вели на застарілі редакції: закон про громадянство — на текст від 24.12.2025, закон про іноземців — узагалі на редакцію 2020 року, старшу за десяток наступних змін. Сторінки при цьому відкривалися нормально, тому автоматична перевірка посилань цього не бачить і побачити не може: адреса жива, живий і текст — просто вже не чинний. Причина в тому, що параметр у посиланні закріплює РЕДАКЦІЮ, а не сам акт. Ми вже мали таку пастку з в’єтнамським джерелом, яке вказувало на скасовану статтю, і з угорським порталом, де те саме робить суфікс версії. Обидва посилання переставлено на редакції, чинні на день перевірки, і кожне значення перечитано наново. Строк натуралізації вистояв — десять років (ст. 14 ч. 1 літ. a), як і п’ять років до постійного перебування, дозволене подвійне громадянство без вимоги відмови та іспит з румунської й Конституції. А от показник фактичної присутності виправлено з 10 років на 5: ст. 14 ч. 5 не зараховує рік, у якому людини не було в країні понад пів року, тож із десятирічного строку мінімум присутності — половина. Стояла там просто копія строку осілості, хоча точнісінько та сама норма в румунському законі вже давала чотири роки з восьми. Пільговий восьмирічний строк, який закон дає особам під міжнародним захистом, українцеві під тимчасовим захистом не належить — закон визначає цю категорію вичерпно як біженців і осіб під гуманітарним захистом. Заразом виявилося, що сторінка молдовського агентства держпослуг втратила змістовий блок в обох мовних версіях, тож підтверджувати десятирічний строк вона більше не може — тепер це робить первинний текст закону. І ще: закон про іноземців скасовується цілком з 01.06.2027, а його наступник переносить п’ятирічний строк до постійного перебування без змін.

    Країни Молдова

  12. П’ять країн: у «мінусах» стояла мова, якої закон не вимагає — або навпаки

    Уругвай у «мінусах» писав «Іспанська корисна». Але показник мовного іспиту в нього — «так», і джерело, на яке ми ж і посилаємося, каже прямо: іноземець, чия мова не іспанська, має розуміти й висловлюватися іспанською, інакше справі не дають ходу. «Корисна» — це не те, що каже закон. Перевірка решти країн знайшла ще чотири випадки, і всі — протилежні: Китай, Монако, Сербія і Чилі перелічували мову серед мінусів, хоча мовної вимоги в їхніх законах немає взагалі. У сербському файлі при цьому вже стояло посилання на МВС Сербії зі словами «мовного іспиту серед умов немає» — і тут-таки, поруч, у мінусах значилося «Сербська мова». Причина в усіх п’яти однакова, і вона та сама, через яку шведська сторінка колись показувала торішній строк: перевірка виправляла показник, додавала до нього джерело — і не чіпала прозу поруч. Прапорці для всіх п’яти були і перевірені, і з джерелом; відстала тільки проза. Чотири сторінки вигадували вимогу, якої немає, одна применшувала ту, що є, — і це гірший бік для того, хто планує наперед. Тепер таке розходження зупиняє складання сайту: перевірка звіряє «плюси» й «мінуси» з трьома перевіреними показниками (мовний іспит, відмова від громадянства, подвійне громадянство) і не дає опублікувати сторінку, де проза каже одне, а показник — інше.

    Країни Уругвай Китай Монако Сербія Чилі

  13. Чи наближає час під тимчасовим захистом до громадянства — тепер відповідь є на сторінці

    Питання, яке стосується саме нашої аудиторії: чи скорочують роки, вже прожиті під тимчасовим захистом, дорогу до паспорта. Показник, що на нього відповідає, стояв у 18 країн зі 193 — і, як виявилося, його не читало ніщо: ані рейтинг, ані жодна сторінка. Німецька сторінка писала «5 років» і мовчала про те, чи рахуються роки з 2022-го. Спершу довелося визначити, що показник узагалі означає, бо два прочитання давали протилежні відповіді: час тимчасового захисту зараховується до натуралізації в Німеччині, Італії та Португалії — і не зараховується до ПМП НІДЕ в ЄС. Обрано наскрізне питання: чи скорочує цей час дорогу до ПАСПОРТА через увесь ланцюг статусів, якого вимагає маршрут. Далі 33 країни прочитано за первинним правом: 14 «частково», 11 «ні», 4 «закон не дає відповіді», 4 «так». Головне, що з цього видно: більшість держав розділяють годинник, байдужий до класу дозволу («законне проживання», hemvist), і ворота, які вимагають конкретного класу — мати ПМП на день подання. Тимчасовий захист зазвичай задовольняє перше і ніколи не задовольняє друге, тож країна, прочитана лише з одного боку, виглядає то суцільним «так», то суцільним «ні», і обидва прочитання хибні. Саме так наш попередній внутрішній підсумок помилявся — в оптимістичний бік — щодо семи країн. Виправлення нашого власного запису називаємо поіменно. АВСТРІЯ: твердження, що час переміщених осіб зараховується як осіле проживання, спростовано — § 62 абз. 3 закону про притулок дає урядові право так постановити, але постанова про переміщених осіб складається лише з §§ 1–5 і цього права не використала, а перелік зарахувань у § 45 закону про поселення закритий і § 62 в ньому немає. ПОЛЬЩА: «частково», а не «ні», і старе посилання було хибним двічі — ст. 3(2)(b) Директиви, а не (f), а транспозиція це ст. 213 ч. 1 п. 1 літ. e, а не ст. 212 (ст. 212 — це саме стаття про зарахування, і тимчасового захисту в ній якраз немає). ЧЕХІЯ: половинне зарахування підтверджено нормою — § 7w ч. 6 закону №65/2022. СЛОВЕНІЯ виявилася єдиним «так» у своєму регіоні: ст. 10 ZDRS визначає обидва потрібні поняття фактично, а ст. 57 ч. 5 закону ZZZRO-1 прирівнює картку тимчасового захисту до дозволу на тимчасове перебування — законодавець умів виключати цей час і зробив це тільки для ПМП. УГОРЩИНУ не змінено, і це теж запис: її нотатка каже «не зараховується взагалі», а 88.§ (3) закону Btátv. це заперечує — але офіційний портал njt.hu звідси недосяжний, а міняти збережене значення за комерційним зведенням ми не будемо. ТУРЕЧЧИНУ свідомо залишено без значення: українського режиму тимчасового захисту там немає — geçici koruma запроваджено окремим рішенням для тих, хто прибув із Сирії, — тож «ні» хибно натякало б, що українці мають статус, час якого згорає.

    Країни Австрія Польща Чехія Словенія Угорщина Туреччина Німеччина Італія Португалія

  14. 14 успадкованих значень «років до ПМП» отримали джерела, і одне виявилося залишком

    Чотирнадцять країн показували цифру «років до ПМП» ще від ревізії дворівневого відліку — і жодна з них не мала власного джерела: та ревізія читала закон про ГРОМАДЯНСТВО, а строк до ПМП живе в іншому законі, тож цифру підхопили побіжно й не звірили. Ці чотирнадцять ризикованіші за решту: у них ПМП є частиною суми, а сума впливає на рейтинг. Прочитано всі. Тринадцять значень підтвердилися, одне виправлено — і це форма, а не число. АВСТРАЛІЯ: ми показували 4 роки як «3 до ПМП + 1 після». Насправді s. 22(1) Закону про громадянство 2007 вимагає чотири роки присутності, законного статусу — і постійного резидентства лише останні 12 місяців. Жодна норма не встановлює строку ДО ПМП: постійну візу розподіляють за балами і квотами, її регулярно надають ще до приїзду. Тобто «3» було просто 4 − 1, залишком від віднімання, який тихо зіпсувався б тієї миті, коли зміниться четвірка. Цифру ПРИБРАНО, а не переобчислено, — той самий висновок, що й для «інвестиційних» строків: похідне число не варто зберігати взагалі. «1 рік після ПМП» лишається, бо він у законі. Далі — спостереження, яке повторилося в кожному випадку: очевидний закон майже завжди виявлявся не тим. ПОЛЬЩА: п’ять років не зі ст. 195 — «побут стали» взагалі не має загальної підстави за строком, це закритий перелік категорій (діти, польське походження, подружжя поляка, Карта поляка, біженці), а для звичайного українця норма — ст. 211 ч. 1, дозвіл довгострокового резидента ЄС. БРИТАНІЯ: строку немає в Законі про громадянство взагалі — періоди безстрокового дозволу живуть у Immigration Rules, окремо для кожного маршруту (Appendix Skilled Worker, SW 21.1). ЧЕХІЯ — і тут помилка була наша власна: підпис казав, що п’ятирічний строк це § 11 Закону №186/2013. § 11 говорить лише те, що рішення ухвалює міністерство; норма — § 14 ч. 1. Ще три заборони на тимчасовий захист знайшлися просто в законах про ПМП, і це саме та половина, що стосується українців: Словаччина § 52 абз. 2 літ. d)–e) прямо виключає «odídenec», Боснія ст. 80(1)(a) відмовляє тому, хто останні п’ять років провів за тимчасовим захистом, а Польща й Болгарія успадковують виняток Директиви. І ще одне: панамські «≈2 роки» — це стаття, а не практика (ст. 21 Декрету-закону № 3 від 2008 року, у розділі про постійного резидента, тобто загальне правило для категорії). Тепер кожна цифра «років до ПМП» має запис із нормою, посиланням і датою прочитання, і складання сайту падає, якщо цифра з’явиться без нього.

    Країни Австралія Польща Велика Британія Чехія Словаччина Боснія і Герцеговина Бразилія Панама

  15. Років до ПМП: цифра була в 14 країн зі 193, тепер у 61 — і в чотирьох ПМП настає ПІЗНІШЕ за паспорт

    Рядок «Років до ПМП» був заповнений лише у 14 країн — і в жодної з першої п’ятірки калькулятора, тобто саме там, куди дивляться найчастіше, крок, який більшість людей проходить першим, залишався порожнім. Тепер цифру показує 61 країна, і кожну прочитано з того інструмента, який ПМП надає. Це і є головне спостереження: ПМП майже ніколи не регулює закон про громадянство, тому цифру видно, тільки якщо прочитати окремий закон, — і вона рідко збігається з очікуваною. Норвегія: 3 роки до ПМП проти 8 до громадянства. Ісландія 4 проти 7. Швеція 4 проти 8. Австрія, Іспанія, Португалія та Італія — 5 проти 10. А в чотирьох країнах ПМП настає ПІЗНІШЕ, ніж право просити громадянство: Ірландія 8 проти 5, Японія 10 проти 5, Туреччина 8 проти 5, Гондурас 5 проти 3. Ірландія тут окремий випадок: постійного проживання в звичному сенсі там немає взагалі — країна не пов’язана Директивою 2003/109/ЄС (преамбула, п. 25), її п’ятирічне «Long Term Residency» доступне лише власникам дозволу на роботу і дає ще п’ять років, а не безстроковий статус, тож єдиний дозвіл без строку — Stamp 5 після восьми років, за адміністративною схемою без законної основи. Японія влаштована так само: десять років — це опубліковані настанови імміграційної служби, а ст. 22 закону про імміграцію жодного строку не називає. ФІНЛЯНДІЯ змінилася: 4 → 6 років (закон 1408/2025, чинний з 08.01.2026 — строк винесли зі § 56, який тепер не називає жодної цифри, у новий § 56 a). Чотири роки лишилися тільки як три винятки. Хто читає § 56 або будь-яке резюме, складене до 2026 року, досі побачить «4». І окремо те, заради чого цей показник передусім і потрібен нашим читачам: ЧАС ТИМЧАСОВОГО ЗАХИСТУ НЕ ЗАРАХОВУЄТЬСЯ ДО ПМП НІДЕ В ЄС — ст. 3(2)(b) Директиви виключає таких осіб зі сфери її дії, а національні транспозиції повторюють це дослівно. Це дзеркальне відображення натуралізації, де в Німеччині, Італії та Португалії той самий час якраз зараховується. Туреччина, яка Директивою не пов’язана, робить те саме прямо: ст. 42(2) закону 6458 відмовляє в переході на довгостроковий дозвіл особам під тимчасовим захистом, з гуманітарним дозволом і біженцям. Разом із рядком виправлено і наш власний підпис до нього: на сторінці країни він казав «З них до ПМП», а в порівнянні — «до старту відліку натуралізації». Обидва були беззастережні й обидва хибні там, де ПМП іде паралельно, а для Ірландії ще й арифметично неможливі. Тепер підпис залежить від того, чи справді відлік чекає на ПМП. Швейцарія лишилася з 10, а не з 5: ті п’ять зі ст. 34 абз. 4 — знижка за добре знання місцевої мови, та сама форма, що й австрійський «B2», який ми виправляли раніше.

    Країни Ірландія Японія Туреччина Гондурас Фінляндія Норвегія Ісландія Швеція Швейцарія Австрія

  16. Домініканська Республіка: позначку «вибірково» перевірено — вона лишається, але з іншої норми

    Позначка «вибірково» трималася на припущенні, що дворічний строк починає бігти аж після отримання постійного проживання, — тобто що заявник спершу має пройти окремий вибірковий крок. Це припущення ми напередодні спростували самі: такого кроку немає в жодному законі. Тож постало питання, чи не знімати позначку взагалі — а разом із нею країна піднялася б до найдоступнішого рівня, бо два роки — один із найкоротших строків у всій добірці. Ми перечитали первинний текст і позначку залишили, але підстава для неї тепер інша, ніж ми записували раніше. Вирішальна норма — ст. 7 закону № 1683, якої поправка 1955 року не торкалася (її власна ст. 1 перелічує, що саме змінює: «статті 1, 6 і 27»): «Навіть якщо виконано всі вимоги й умови, встановлені цим законом, виконавча влада може утриматися від надання громадянства, коли визнає це за доцільне». Це окрема стаття, весь зміст якої — сказати, що виконання УСІХ умов державу не зобов’язує. Дві підстави, які ми наводили доти, виявилися хибними, і ми називаємо їх прямо: ст. 6 суто процедурна (куди подавати заяву і які документи додати), а «facultad» у ст. 1 — це право надати громадянство без жодного строку проживання іноземці, яка вийшла заміж за домініканця, тобто норма про інших людей і про пільгу, а не про відмову звичайному заявникові. Висновок підпирають три речі: суто дискреційні надання законодавець виніс в ОКРЕМУ главу з власною квотою (не більше п’яти осіб на рік), тож ст. 7 у звичайній главі не є загальною формулою ввічливості; глава про звичайну натуралізацію, прочитана повністю, не містить ані процедури відмови, ані обов’язку її мотивувати, ані права на оскарження, а стаття про публікацію декрету починається словами «ЯКЩО громадянство надано»; і там, де законодавець справді хотів зобов’язати, він писав «підлягає скасуванню». Закон і досі чинний: закон № 169-14 (2014) цитує його та відсилає власних бенефіціарів до «звичайної натуралізації, встановленої законом, що регулює це питання», а конституція (ст. 18 п. 7 і ст. 19) віддає натуралізацію на розсуд закону, тобто не створює права, яке перекрило б ст. 7. Показник «2 роки» на сторінці не змінився і оцінка країни теж — змінилося тільки те, чим ми пояснюємо позначку поруч із строком.

    Країни Домініканська Республіка

  17. Домініканська Республіка: 2 роки за законом, а не 3,5

    Ми показували ≈3,5 року, додаючи до законних 2 років ще ~1,5 року на здобуття постійного проживання. Перевірка первинного тексту показала, що такого кроку немає в жодному законі. Чинна норма — ст. 1 п. b) закону № 1683 у редакції закону № 4063 від 09.03.1955: «дворічне безперервне проживання в Республіці». Слів «постійний резидент» у статті немає взагалі, а сама процедура МВС просить як доказ дозвіл на проживання, «належно поновлений на поточний рік», тобто щорічну (тимчасову) картку. Закон про міграцію № 285-04 цього кроку теж не встановлює: він регулює міграційний статус, а не відлік натуралізації, і його ст. 44–45 дозволяють клопотати про постійне проживання напряму. Єдине джерело, яке колись стверджувало інше, — сторінка міністерства, яка відтоді перестала відкриватися. Тому строк повернуто до 2 років, а розклад «до ПМП + після ПМП» прибрано. Фактична присутність теж стала 2: норма про відсутність у законі є (виїзди до року з наміром повернутися зараховуються ЯК проживання), але вона зберігає безперервність і не встановлює сукупного ліміту, тож меншого числа з неї не виводиться. ПАСТКА для тих, хто перевірятиме: закон № 1683 у первісній редакції 1948 року вимагав ДЕСЯТЬ років — два роки з’явилися лише з поправкою 1955 року, тож посилання на «ст. 1 п. b) закону 1683» без неї дає зовсім інше число. Рівень доступності країни не змінився: надання громадянства залишається дискреційним рішенням виконавчої влади, і саме це, а не строк, визначає оцінку.

    Країни Домініканська Республіка

  18. Естонія: фактична присутність — 8 років, а не 2,5

    Перевірка джерел показала, що показник присутності для Естонії тримався на § 11 закону про громадянство — нормі, яка вимагала 183 дні на рік і яку скасували ще 13.02.2015, за одинадцять років до нашої перевірки. Але закон і далі вживає слово «püsivalt» («постійно»), тож ми пішли шукати, де воно визначене тепер. Єдине чинне визначення — § 6 Закону про іноземців: перебування за посвідкою або правом проживання, якщо в Естонії головне місце проживання. Це титул і центр життя, а не лічильник днів. Норма з цифрами в естонському праві є (§ 233: не більше 6 місяців поспіль і 10 місяців за 5 років), але вона стосується ВИДАЧІ посвідки довгострокового резидента, а перевищення ліміту не зменшує присутність, а подовжує потрібний строк. Тож 8 років осілості — це і є 8 років присутності. З тієї ж причини раніше відхилено 90 днів на рік для Сальвадору і 7 днів для Португалії.

    Країни Естонія

  19. В'єтнам: 5 років рахують після ПМП, а сам ПМП звичайному іноземцеві недоступний

    Ми показували 5 років так, ніби вони йдуть від приїзду. Насправді це годинник ПІСЛЯ отримання картки постійного проживання: ст. 19 ч. 1 літ. đ Закону про громадянство (у редакції Закону № 79/2025/QH15, чинній з 01.07.2025) рахує саме час «thường trú» — постійного проживання, — а підзаконний акт № 191/2025/NĐ-CP у ст. 11 ч. 2 говорить це прямо: строк «відлічується від дня видачі картки постійного проживання». Ми перевіряли, чи не слід через це підняти показник до умовних 8 років, і дійшли протилежного висновку: додавати нема чого, бо для звичайного заявника першого кроку взагалі не існує. Ст. 39 Закону № 47/2014/QH13 дає ЗАКРИТИЙ перелік із чотирьох підстав для ПМП: державна нагорода В’єтнаму; науковець чи експерт — і лише за поданням профільного міністра; поручительство батька, матері, подружжя або дитини, які є громадянами В’єтнаму; особа без громадянства, що проживає в країні з 2000 року. Українець із звичайною робочою карткою не підпадає під жодну з них, і скільки б років він не прожив у країні, право на постійне проживання не визріває. Спокуслива арифметика «3 роки + 5 років = 8» не працює: три роки зі ст. 40 ч. 3 прив’язані ВИКЛЮЧНО до сімейної підстави (а підзаконний акт № 31/2015/TT-BCA уточнює, що це сукупні 3 роки за останні 4, за штампами на кордоні), тоді як ті, хто має в’єтнамських батьків чи діда-бабу, за ст. 19 ч. 3 звільняються від п’ятирічного строку взагалі. Тобто «3 + 5» — це шлях, якого не описує жодна з норм, і вигадане число виглядало б переконливо, не описуючи нікого. Тому строк залишено 5 років як є, але маршрут позначено вибірковим — так само, як у Сінгапуру: показник показує реальну норму закону, а позначка пояснює, що доступ до неї обмежений. Оцінка доступності через це знизилася, і країна перейшла з рівня «Складно» на «Важко». Додатково ст. 41 вимагає, щоб дипустанова держави заявника надіслала В’єтнаму ноту з проханням надати йому постійне проживання, а рішення ухвалює Міністр громадської безпеки на власний розсуд.

    Країни В'єтнам

  20. Аргентина: «безперервно» означає жодного виїзду за кордон

    Аргентина має найкоротший строк у світі — 2 роки — і дев’яту позицію рейтингу, але ми ніколи не пояснювали, що означає «безперервне» проживання. Ley 346, ст. 2, у редакції DNU 366/2025 визначає його як перебування в країні «sin haber realizado ninguna salida al exterior»: жодного виїзду за всі два роки, без єдиного винятку в законі. Одна поїздка додому до рідних обнуляє відлік. Той самий текст показав, що шлюбного шляху Ley 346 не містить узагалі, — рядок «Шлюб (миттєво)» прибрано.

    Країни Аргентина

  21. Австрія: для звичайної натуралізації потрібен B1, а не B2

    Серед мінусів Австрії стояла «B2 німецька» — завищений рівень. Сам Закон про громадянство рівня не називає, і саме тому помилка вижила: § 10a відсилає до Модуля 2 Інтеграційної угоди, а рівень визначено вже в Законі про інтеграцію, § 7(2) п. 2 — B1. B2 в законі теж є, але як ЗНИЖКА, а не вимога: § 11a(6) п. 1 скорочує строк до шести років тому, хто його підтвердить. Ми описували прискорений шлях як звичайний.

    Країни Австрія

  22. Інвестиційна посвідка не скорочує шлях до громадянства

    Три країни в описах шляхів наводили строк, який насправді був переказом їхнього ж звичайного строку. Португалія: ст. 6.º прив’язує 10 років до ГРОМАДЯНСТВА заявника, а не до типу посвідки, тож Golden Visa не дає жодної переваги в часі. Уругвай: капітал стоїть в обох пунктах ст. 75 як альтернатива професії, скорочує строк лише «familia constituida». Парагвай: 3 роки за ст. 148 відлічують від ПМП усім однаково, а SUACE прибирає лише попередню тимчасову стадію. Ці числа видалено, а не «уточнено»: похідне число тихо псується, коли змінюється справжнє.

    Країни Португалія Уругвай Парагвай

  23. Шлюб і походження: що насправді рахують ці роки

    Рядок «N років» у шлюбних маршрутах ніде не казав, ЩО саме він рахує, а відповідь у кожної країни інша. Фінляндія 4 → 5: § 22 вимагає одночасно 5 років проживання і 3 роки спільного життя. У Франції 4 роки — це строк шлюбу; у Британії 3 роки — це проживання після ПМП, а мінімального строку шлюбу немає взагалі; у США відлік іде від Green Card. Виправлено й два хибних «миттєво»: вірменський етнічний маршрут триває 90 робочих днів і завершується указом президента, а бразильський скорочує проживання до одного року, а не скасовує його. Чеський маршрут за походженням (§ 31(3)) реальний, але § 31(1) прямо ВИКЛЮЧАЄ громадянство, втрачене за договором про Закарпатську Україну, — тобто найбільшу дотичну до України групу.

    Країни Фінляндія Франція Велика Британія США Вірменія Бразилія Чехія Сербія Перу

  24. Португалія: «7 днів на рік» — це не вимога до громадянства

    Тричі надходив сигнал, що фактична присутність для Португалії завищена: власник Golden Visa мусить бути в країні лише 7 днів на рік. Ми прочитали закони про громадянство, а не правила посвідки, — і правку відхилили. Закон 37/81 не містить ЖОДНОЇ норми про присутність: ст. 15.º визначає законне проживання суто через наявність титулу, а Регламент доводить його записом AIMA, а не журналом перебування. 7 днів — умова збереження посвідки, а не умова натуралізації. З тієї ж причини раніше відхилено 90 днів на рік для Сальвадору.

    Країни Португалія Сальвадор

  25. Заміна всіх непервинних джерел

    Принцип «джерело або цього не було» вимагає первинного джерела, а частина посилань вела на консультантів із продажу громадянства, юридичні каталоги, новини і Вікіпедію. Усі замінено текстами законів. Перед заміною перевіряли, що на посиланні тримається: турецький поріг інвестицій ($400 000) первинний текст ПІДТВЕРДИВ, а от цитата В’єтнаму вказувала на норму, якої вже немає — закон 79/2025 повністю замінив ст. 19 з 01.07.2025. Для Вірменії джерело підпирало твердження, яке ми вже визнали хибним, тож разом із джерелом прибрано й саме твердження.

    Країни Туреччина В'єтнам Таїланд Мальта Вірменія Сент-Вінсент Гондурас

  26. Вірменія: «0 днів присутності» походило з галузевого блогу

    У даних Вірменія мала нуль років фактичної присутності — це давало їй ідеальний бал у сценарії натуралізації без переїзду. Джерелом виявилася не норма, а твердження галузевого блогу, що вимогу нібито не перевіряють. Закон про громадянство, ст. 13, вимагає 3 роки постійного проживання й не встановлює жодного мінімуму днів; виправлено на 3, і Вірменія коректно вибула з відповіді «Без переїзду». Тоді ж закрито останні неперевірені строки: Куба (Декрет 358/1944, ст. 8) і Гаїті (Декрет від 06.11.1984, ст. 15), а Сент-Вінсент 7 → 9 — сім років стосувалися реєстрації, доступної лише громадянам Співдружності.

    Країни Вірменія Куба Гаїті Сент-Вінсент

  27. Сторінка Швеції суперечила сама собі

    Описи шляхів на сторінках країн — успадкований текст, якого не торкнулася жодна перевірка. На сторінці Швеції під виправленими «8 років» стояло «НАТУРАЛІЗАЦІЯ · 5 р. ПМП» — дореформене число. Звірено всі 102 описи в 55 країнах: вісім називали строк, що суперечив перевіреному (Швеція, Фінляндія, Норвегія, Болгарія, Чехія, Сербія, Британія, Уругвай). Швецію свідомо НЕ розділили на «5 + 3»: окремого відліку після ПМП закон не має, 8 років — це повний строк проживання, тож такий поділ був би вигадкою.

    Країни Швеція Фінляндія Норвегія Болгарія Чехія Сербія Велика Британія Уругвай

  28. Закритий маршрут, невідомий і просто довгий — це різні речі

    Сім країн без указаного строку однаково опинялися в найгіршій категорії, змішуючи юридичну заборону з «ми не дослідили». Кожну прочитано за первинним джерелом. Чотири справді закриті: Ватикан, Північна Корея, Ліберія (Конституція, ст. 27(b) дозволяє натуралізацію лише особам африканського походження) та Еритрея. Дві мають реальний строк: Чад — 15 років, ЦАР — 35. Палестина отримала окрему позначку «невідомо»: закон 1954 року називає 4 роки, але держава сама визнає, що не контролює ані в’їзд, ані реєстр населення. Записати «4» означало б вивести її в калькулятор як доступний варіант.

    Країни Ватикан Пн. Корея Ліберія Еритрея Чад ЦАР Палестина

  29. Відмова від громадянства: 31 виправлення

    Показник «чи треба відмовитися від наявного громадянства» був виведений логічно, а не звірений: у 41 країні він суперечив сусідньому показнику про подвійне громадянство. Перевірка за первинним правом дала 31 виправлення — серед них Іспанія, Литва, Тайвань, Індонезія, В’єтнам, Казахстан. Окремо з’ясувалося, що 10 країн подвійне громадянство загалом ДОЗВОЛЯЮТЬ, але саме на звичайному шляху вимагають вийти з попереднього (Боснія, Болгарія, Хорватія, Чорногорія, Панама, Сербія та інші). Вивести це з одного показника неможливо, тому обидва лишилися окремими.

    Країни Іспанія Литва Тайвань Індонезія В'єтнам Казахстан Боснія і Герцеговина Болгарія Хорватія Чорногорія Панама Сербія

  30. Сінгапур: 2 роки в законі, але рівень «Важко»

    Сінгапур читався як «2 роки» і потрапляв у десятку найдоступніших. Насправді ці 2 роки починаються після ПМП, який надають на розсуд уряду: ст. 123(1) Конституції — «if he satisfies the Government». Ми додали до даних ознаку доступності самого маршруту. Країни, де допуск дискреційний, тепер оцінюються щонайменше у 8 років: Сінгапур перейшов на рівень «Важко», а США, Канада, Австралія і Нова Зеландія — на «Складно». Ізраїль позначено як закритий маршрут. Показані на сторінці роки лишилися справжніми — змінилася оцінка, а не факт.

    Країни Сінгапур США Канада Австралія Нова Зеландія Швейцарія Ізраїль

  31. Ліхтенштейн: 10 → 30 років — виправлення нашого ж виправлення

    Місяцем раніше ми знизили строк для Ліхтенштейну з 30 до 10 років, і це була помилка. 10-річний шлях за § 6 BüG вимагає голосування громади, яке рідко виграють і яке не підлягає оскарженню; правом (Anspruch) є лише § 5a — 30 років звичайного проживання. Ми зафіксували найкращий можливий випадок замість гарантованого шляху. Країна повернулася в останню категорію. Тоді ж: Панама 5 → 7 (конституційні 5 років ідуть від Cédula E), Беліз 6 → 5, а Словенія й Латвія отримали вимогу відмови від наявного громадянства.

    Країни Ліхтенштейн Панама Беліз Словенія Латвія

  32. Швеція запровадила іспит з мови та суспільствознавства

    SFS 2026:447, чинний з 06.06.2026, додав до Закону про громадянство вимогу знання шведської мови та суспільствознавства для віку 16–66. У даних Швеція доти значилася як країна без мовного іспиту. Сам тест впроваджують поетапно — суспільствознавство з серпня 2026-го, мовна частина з жовтня 2027-го, — але вимога вже діє, тому в підборі для тих, хто не готовий складати мовний іспит, Швеція більше не з’являється.

    Країни Швеція

  33. Коли відлік починається не з приїзду, а з ПМП

    У частині країн строк натуралізації рахується не від приїзду, а від отримання посвідки на постійне проживання — і сам ПМП спершу треба вислужити. Ці роки додано до строку, який реально проходить українець: Словаччина 8 → 13, Угорщина 8 → 11, Колумбія 5 → 10, Багами 7 → 10, Бразилія 4 → 6, Парагвай 3 → 5, Кіпр 7 → 8, Домініканська Республіка 2 → 3,5. На сторінках цих країн тепер показано обидві частини відліку окремо. УТОЧНЕННЯ 21.07.2026: для Домініканської Республіки цю зміну скасовано — кроку до ПМП немає в жодному законі, тож строк повернуто до 2 років і розклад відліку прибрано (див. окремий запис від 21.07.2026 вище).

    Країни Словаччина Угорщина Колумбія Багами Бразилія Парагвай Кіпр Домініканська Республіка

  34. Фактична присутність — це не те саме, що строк осілості

    Показник фактичної присутності просто дублював строк осілості для всіх 193 країн. Насправді це окремий факт — скільки днів закон вимагає реально бути в країні, — і він часто значно менший. Перевірка 71 країни дала 17 виправлень: США 5 → 2,5 (8 U.S.C. §1427(a): присутність «щонайменше половину строку»), Чехія 10 → 2,5, Естонія 8 → 2,5, Британія 6 → 3,8, Австрія 10 → 8, Австралія 4 → 3. У калькуляторі це видно лише за відповіді «Частково» на питання про переїзд — там Чехія піднялася з 18-го місця на перше. УТОЧНЕННЯ 21.07.2026: для Естонії ця перевірка помилилася — норму, з якої виведено 2,5 (§ 11 закону про громадянство), скасували ще 2015 року. Показник виправлено на 8 окремим записом від 21.07.2026 (див. вище).

    Країни США Чехія Естонія Велика Британія Австрія Австралія Бразилія

  35. Швеція і Фінляндія: 5 → 8 років, і нова перша п’ятірка

    Строк осілості — показник із найбільшою вагою в рейтингу — теж був успадкований, а не звірений: значення купчилися навколо 5, 7 і 10. Перевірка 71 країни за урядовими джерелами дала 16 виправлень. Найвагоміші: Швеція 5 → 8 (SFS 2026:447, чинний з 06.06.2026) і Фінляндія 5 → 8 (закон 474/2024). Обидві вийшли з першої п’ятірки — тепер це Ірландія, Бельгія, Франція, Німеччина і Люксембург. Також Норвегія 7 → 8, Болгарія 5 → 10, Сербія 3 → 6, Канада 4 → 3, Домініканська Республіка 7 → 2.

    Країни Швеція Фінляндія Норвегія Болгарія Сербія Канада Домініканська Республіка

  36. Молдову додано до переліку України

    Прапорці «подвійне з 🇺🇦» звірено з чинною редакцією переліку Кабінету Міністрів — постанова №1412, редакція від 30.06.2026, разом 34 держави. Наявні в даних 33 країни збіглися з переліком повністю; єдина розбіжність — Молдова, додана постановою №826 від 24.06.2026, за шість днів до перевірки. Тепер показник відповідає переліку для всіх 193 країн, і будь-яке подальше розходження виявиться автоматично.

    Країни Молдова

  37. Мовний іспит: показник був здогадкою, а не джерелом

    Ознака «потрібен іспит з мови» ніколи не спиралася на джерело: 92% країн мали «так», а набір винятків був довільним. Суцільна перевірка виправила 11 країн. У небезпечний бік — ми обіцяли відсутність іспиту там, де він є: Уругвай, Вануату, Кірибаті, Сан-Томе. У зворотний — ми вигадали бар’єр, якого в законі немає: Сербія, Монако, а згодом Чилі, Китай, Венесуела, Сальвадор і Північна Корея. Для тих, хто не готовий складати мовний іспит, це змінює сам перелік доступних країн.

    Країни Уругвай Вануату Кірибаті Сан-Томе і Принсіпі Сербія Монако Чилі Китай Венесуела Сальвадор Пн. Корея

  38. Ізраїль: уточнено строк натуралізації

    Попереднє значення (≈4 місяці) помилково кодувало Закон про повернення як загальну натуралізацію. Тепер основні показники відображають загальний статут: 3 з останніх 5 років (Закон про громадянство 5712-1952, §5), зі знанням івриту та відмовою від попереднього громадянства. Репатріація (Алія) лишається окремим шляхом за походженням.

    Країни Ізраїль

  39. Мальта: інвестиційне громадянство скасовано, але норма лишилася

    Суд ЄС (рішення у справі C-181/23 від 29.04.2025) визнав інвестиційну схему громадянства Мальти такою, що суперечить праву ЄС. Act XXI of 2025 механізм не скасував, а перепрофілював: ст. 10(9) Cap. 188 і S.L. 188.06 — ті самі норми, з яких вилучено лише інвестиційну складову. Натуралізація «за заслуги» лишилася, і серед підстав досі є винятковий економічний внесок, «including through job creation». Грошового порогу в мальтійському праві більше немає — інвестиційний блок прибрано з даних Мальти.

    Країни Мальта

  40. Україна: перелік держав із дозволеним подвійним громадянством

    Перелік держав, із якими Україна дозволяє множинне громадянство, затверджено постановою Кабінету Міністрів №1412 від 05.11.2025 на виконання Закону №4502-IX і розширено постановою №589 від 08.05.2026. Прапорці «подвійне з 🇺🇦» у даних відображають цей перелік; відтоді його ще раз розширювали — чинна редакція налічує 34 держави. Важливо: дозвіл з боку України не означає, що друга країна теж дозволяє подвійне — потрібні обидві умови разом.